Де я живу ? Сон

- Нам треба знайти один-одного. Де ти живеш?

- У Диканці. 

- Що? Де ? Не знаю такого.

- Дивись. Назва походить від "дикої Аньки", яка тут жила, або від "Диканя". Іще є версія, що тут, колись був дикий ліс. Того диканька. А потім, тут були землі Кочубеївські. Кочубей пан великий. Він писарем у Мазепи був. Хоч про Мазепу чув ?

- Про Мазепу чув. Ти біля Батурина живеш ?

- Ні. 

- Що у вас відомого є ?

- Дві церкви Миколаївська і Троїцька, Тріумфальна арка, алея древніх дубів Кочубеївських. 

- Такого не знаю. А населений пункт великий, чи маленький ?

- Незнаю. Відносно. Ми і не місто і не село, ми селище міського типу. Це коли, або чисельність, як у місті, але, всі, як у силі живуть, або навпаки, ча село, але усі міщани. У нас грядка є і робота у батьків є.

- Що там є  ? Де це ? Ліс ? Лісостеп ? Чи степ ? 

- Степ не кажуть, ну балка і поле є. Ліси теж є великі. 

- А море, океан ваш де ? Річка є десь?

- Є річка Ворскла. Океану і в Україні немає. До моря ми їздили. Воно далеко. Цілий день їхали.

- Ну доїхати ж можна. Мабуть Херсон, або Миколаїв, ти там живеш?

- Не знаю таких міст.

- Місто, яке поруч є ?

- Полтава 

- Маленьке, я такого не знаю. 

- Диканька, ну дикий ліс.

- Там гори є ?

- З горки на горку, як до лікарні іти є. Важко підніматись.

- За день на одну горку і то важко ? Другий раз не хочеться підійматись ? Велика гора ?

- Горка да. Велика. Втомлююсь поки раз підіймусь. 

- Так. Гори, ліс, рядом море, за день доїхати можна. 

- Я тебе знайду ! Я живу у інтернаті. Там діти сироти. (Назву не розумію, не чула такої.) Там міст великий є. Тільки у нас такий міст.  Поруч місто велике, а Київ дуже далеко.