Сниться, що я побита і інші діти. Але я таки туди добралася. Я під якимсь мостом, але води тут немає. Один хлопчик вищий мене з побитою спиною до мене іде. Інші далі, у нього за спиною. Там хтось скрутився калачиком, і якийсь зморток тканини тримає. Інші один до одного притулилися. Ті щось їдять, там кусок хліба. Хтось прийов, хтось пішов. Там дівчина є вища за мене, але худа дуже. А далі, то дівчина чи хлопці одні, не бачу, бо голови закриті. В багатьох побиті спини, у інших задниці сині і голі. Одітись не можуть, бо боляче.
Підходить та говорить, що ми маємо прийняти рішення, як нам далі жити. Або ми і далі будемо жибракувати, або спробуємо вибратися. Але тоді, нам доведеться підчинитися і змиритися з тим, що нас б'ють. В одному випадку ми всі разом, але на вулиці, в іншому ми повертаємося звідки прийли, виростаємо, пробуємо знайти професію, та стати кимось. Я обрала повернутися. Чи ми обрали. Та вирости, закінчити школу, бо без неї ніяк, потім отримати, ще якусь освіту і жити далі. Ми пообіцяли один-одному, що виростимо і допомагтимемо таким самим дітям, як ми колись були.
Вони усі разом, а я сама. Я живу сама серед чужих людей. Мені дуже хотілося втекти з дому і їх знайти, знову.
Немає коментарів:
Дописати коментар