День навпаки

     І "День навпаки", і публікую, я їх не по-порядку. В цей день діти керують лагерем, діти - вожаті, а вожаті відпочивають. Ще й навпаки стать. Дівчатка - хлопчики, а хлопчики - дівчатка. Треба і вожатим помінятися статтю. Проблема у тому, що я, ні в чій одяг не влізу. А потім нормально, влізла. Сергій дав футболку. Я в його футболці була. В шортах таки у своїх. Приципила хвостик набік, як розбишака і кепку. В день, як завжди, сходили до річки, провели гуртки.

    Після полудника всі загони збираються на площадці, наче концерт буде. Прибіга Євгеній Олександрович у платтячку, з макіяжем. Діти фарбами розмалювали, таке страшиліще.Каже, що він Зіночка, питає, як мене звати, і платтячко пережимає у долоньках, заграє. Кажу, я Вася.  

    Далі конкурс закоханих на сцені. З отрядів, по одній парі. Кричить, що і ми пара вожатих, будемо брати участь. Далі конкурс - танець. Треба разом станцювати. Діти танцюють, а я торможу, трішки. Побіг десь. Що я танцюватиму ? Ставлять якусь ніжну мелодію. Взяв мене за спину, і ноги самі танцюють. Я так легко крутилася у танці, що сама не зрозуміла, як це вийло. Потім, треба признаватись у любові. Прибіг, приніс мені якийсь листочок і стілець. Сів на стілець, каже, на коліно. Потім, каже, читай з листочка компліменти. "Мій пінгвінчик, моя скумбрійка підсолена, мій мур, мур, мурчик".   Простягує губи, щоб я поцілував. А я не можу. Він такий страшний. Макіяж, їй не йде. І на людях, оця показуха, мені стидно. Я утік і троки її опозорив. Стидно. Але так вийшло. На дискотеці ставе мені пісню "О Боже, какой мужчина ". Я вже діток спати вкладаю. Все. Кефірчик наливаю. День закінчився.