Будую будинок

Якось закинуло, на той бік. Нікого немає, і нічого немає. Потрібно, якось жити далі. Бігають люди, можуть побити. Ліс, густий, великий, мабуть, є хижаки. Спчатку потрібно зробити землянку, чи партизанську скроню, бліндаж. Все воно, майже, однакове. Спочатку потрібно вирити яму, щоб там поміститися. Вирила, щоб просто лягти, прикидала гіллям. І то, краще, ніж нічого. Рити у землі, потрібно, голими руками, знаряд праці немає. Заспокоїлась, трішки. На якийсь час, схованка є. Ліс. Робити пастки, небезпечно, буде видно сліди людини. Знайдуть швидко. На скількись, поруч є гриби. Поїм гриби, поділю грибницю, буде, що їсти. У річці, мабуть, риба є. Ловити, тільки, голими руками, хоч, би мене б ніхто не спіймав. Страшно трішки, але, що ж і так, можна, прожити. Навколо густий ліс з Баобабами, вони полюють корінням. Хижаки. Ходять. Ліс, ходить і їсть людей, ще вовки і лисиці є. Оце місце знайшла. В інших гірше, там люди. Люди - то гірше, ніж хижаки. Хижаків зрозуміти лекше. Отак, то. Можна, і спатки. До завтра. Зранку, є сліди людей, які тут, щось шукали. Дивно, мене не зайняли. Почався день з пошуку їжі. Знайшла ягід. Наїлась. Сплила, похапцем, кошика, наскладала, туди ягід. Хай сохнуть. На потім, іще буде. Горішків, ще в один кошик назбирала. Принесла, два кошики, а з ними, я вже не поміщаюсь у схованку. Почала робити її глибшою. Рила у глині, тому не важко. Зайву глину на берег річки викидала. Вирила, по-пояс. Помістилась і я, і кошики, втмилась. Лягла спати. Просинаюсь, світанок. Розкрила дах. Почала робити стабільніший, щоб, на довше вистачило. Перекрила його гілками і вздовж, і впоперек. Переплила меншими. Залишила отвір у який поміщаюся. Зверху окремо скрутила, кришічку, щоб закрити, заліплювала усе глиною. Глину, розмочувала у річці. Довго наче, дуже. Але нічого. Присипала трошки піском. Опустилась усередину, лягла спати. Дуже, дуже пекуче сонце. Проснулась, почала витягувати глину на поверхню і розрівнювати все. Вже погріб, мого, розміру. Можу і повздовж і в поперек поміститися. Наступного дня. на день усі розкривала, щоб глина просихала знизу. Та сма наплила, ще декулька кошиків. Назбирала, ще горішків, яблук, груш. Вже з цим, можна перезимувати. Тканини зовсім не було. А була кропива. Багато, високої. Била кропиву, об дерева. Вона розповзалася на волокна. Скручувала їх у мотки ниток. Збиралась робити тепліший одяг. Багато волокон треба. Скоро зима. Вже холодно, вдітись нема у що. Наче всю кропиву у околиці використала, а вистачило, тільки на жилетку. Розсипала її насіння. Колись іще проросте. Заховалась, вкрила землянку. Лягла спати. Вринципі і так, можна жити вже. Хотілося, окремо хатки. Побудую, зверху, мене знайдуть і все рознисуть. Доведеться будувати окремо у стороні. Тоді шанси збільшаться. Знову пачала з погрібу. Вирила яму. Думала повторити, таку, як у землянці. Сили не вистачило, заснула. Добудовую укриття. Прибігли люди. Побили. "А, ти тут у хаті живеш, а ми на вулиці. У нас усе для всіх. Ми всі однакові. Тепер, у нас, тут хата є." Вигнали з землянки, почали за неї битися. "А, так, там немає нічого, крім глини. Мені, таку не треба і втекли. У нас цінність люди, а не хата. Побігли." Дивні. Оце від них втекла. Чому, і тут достали. Взбовж річки було багато гілочок з яких можна плести тиночки, наривала і назбирувала їх оберемками. Приносила на кучу. Вилітає: "Я не буду такого робити." Добре. Повтікали. Немає, наче людей. Поназбирувала великих гілок. Найбільших, які могла донести. Позаривала, навколо у землю. Почала обплітати. Найбільші гілки по-краях, менші всередину. Обплітала тиночком. Наче, і хата маленька, але, оце по-коліна за день і з ніг падаю. Поспала. Пообсипала глиною. Мокрою, у руках, воду носила, глину, перемазувла. Гілочок не вистачало. Хата хилилася. На сонці обпікалася, краєчки обсипалися. Довго, дуже. На кришу почала, викладати гілочки. Трішки посипалось. Знову, якісь люди прийшли, мене побили. Сказали, щоб седіла у погрібі і не висовувалась. Піднялась. знову. кричать, що, ще гілок, принесуть, більшу хату треба. Нащо, я і в тій поміщалась. Думала, повністю знищуть. Ні. Побігали і втекли десь.