Вранці проснулись, прийшли на планьорку. Всі сонні. Євгеній Олександрович спить, просто дрімає. Я, мабуть, найлегше просинаюсь. Дивно. Деректор казав, щоб я не дивилась на Вороніна (Євгенія Олександровича) на кого завгодно, тільки не на нього, бо він старий. Кажуть, що він набагато старший, того у пару треба знайти когось молодшого. Я ж нічого не робила, я просто глянула. Чого мене посватати хочуть ? Чи розсватати ?
Повертаюсь. Саша (шість років) каже: "Марина Олександріва, все нормально. Кирил приставав до Яни. Я йому морду набив, спать уложив. Все добре. В отряді порядок ! " Мені, що робити ? Я запуталась. Дітям по сім років. Оділись і зібрались діти, швидше ніж я. Граються на майданчику. Вийшли на зарядку, хто трішки "халтуре", хто дуже гарно і енергійно робить. Молодці! Стараються.
Сходили поснідали і почали розмальовувати ватман. Стін-газету. Домальовували свої деталі, і елементи, щоб гарно було. Вийшло не ідеально рівно, але ми старались. Добре, що олівців на всіх вистачило.
Потім, був гурток. Всі діти самі на гуртки розійшлись. Маленькі страшно, щоб за територію не вийшли і не заблудились. Одночасно всіх не бачу загони путаються. У мене всю зміну буде бісероплетіння. Доробили перші браслетики. Другі почали. Спробували спіралькою важко. Тому, плели просто із інших відтінків. Важко позбирати бісер після того, як розсипали. Це займає відносно багато часу.
Прийшов, якийсь чоловік з баяном. Прибложив співати отрядну пісню під баян. І слова приніс. Гарно вийшло.
Емблемка готова з вчорашнього дня. Просто прийшли інші подивились. Така кажуть.
Сходили пообідали. Пограли у гру "Шире круг...". Подобається гра, хоч і російською мовою. Тоді, ще війни не було, і російську мову ніхто не обмежував. Гра: діти стають у коло і беруться за руки. Обирають ведучого у центр кола. Видучий стає складає ладоньку до ладоньки. Діти у колі, ніби ведуть хоровод. І наспівують: "Шире, шире, шире круг, у меня є сто подруг, ета, ета, ета, а любимая вот ета..." Ведучий крутиться у протележну сторону від усього кола, і спиняється на ці слова. Після цього ведучий і учасник стають спиною до спини. Діти кажуть: "Раз, два три, в одну сторону смотри" Повертають голову у якусь сторону. Якщо у одну, то обіймаються, якщо у різні, то пожимають один одному руки.
Далі, сходили з дітьми на обід. Гукають, треба голосно кричати: "Спасибі нашим поварам, за те, що смачно варять нам! " Грали у гру, хто голосніше крикне, доки не викричаться. Наче, таки заспокоялись. У мене голосу вистачає голосно крикнути, одне, два слова, щоб перекричати дітей. Голос слабкий, у інших сильніші голоси. Щоб мене почули треба їх перекричати. Тому ходила гукала по-одному пошепки.
Пішли спатки. Тихий час. Я поправляла і домальовувала плакат. На планьорку Сергія забрали (другий вожатий, ми удвох на отряді). Майже, тихо себе ведуть дітки. Майже не рухаються, деякі навіть сплять. Будити треба було. Сходили на полудник з дітками.
Збиратись треба на квест. Кажуть краще одягти спортивний одяг, бо будемо бігати. У мене самої є тільки ризові шльопки, у дітей така сама ситуація. Ну я казала. "Нию", проблема у тому, що я сама не побіжу. Діти побігли. а мене забули. я слідом іду потехеньку. Сердяться треба бігати. Ну а що я зроблю. Дітям сподобалось наче. Їм набігатись дали. Не знаю як вони, а я втомилась. У нас останнє місце. Ну ми ж найменші, ми ж не обжинемо старшокласників. Сходили на дискотеку. Замовляли пісні. Нам включали, як для найменших діток. Попели кефірчику і пішли спатки. Тихо всі повлягались майже. Трішки побалувались.
На планьорці кажуть, що завтра ідемо на річку і там, можна, у щось пограти, а ввечері флешмоб. Під музику треба одночасно усім, якісь рухи повторити. Кажуть, що нетанцюючих у нас немає. Складаємо танець. До Сергія, а він каже, що художник, а не танцор. Каже, що мені всерівно ближче. Сказав, що я не повнолітня, за дітей на річці та, і кругом відповідає він, і за мене теж. А гратись танцями я іду.
Немає коментарів:
Дописати коментар